Вітаємо Вас на офіційному сайті Кам'янецької сільської ради

Наставництво – альтернатива усиновленню Мета наставництва – підготувати дитину, позбавлену батьківської опіки, до самостійного життя. Адже діти в інтернатах не вміють готувати їжу, робити покупки, захищати свої права тощо. Допомогти їм у цьому може наставник, який має стати для дитини другом. Стати наставником означає стати турботливим дорослим, другом, готовим присвятити дитині з інтернату свій час, знання і досвід. Наставник повинен мати повних 18 років, бажання допомагати іншим, слухати, бути терпеливим і, звісно, любити дітей. На практиці це виглядає так: за людиною, яка бажає стати наставником, закріплюється одна дитина-сирота, до якої, щонайменше чотири рази в місяць, слід приїздити в інтернат, проводити з нею час, гратися, спілкуватися, вчити елементарним навичкам життя. Наприклад, приготувати разом їжу, розповісти про економію коштів, поговорити про майбутню професію, допомогти в особистих проблемах чи конфліктах. Словом, підготувати дитину-сироту до дорослого самостійного життя та соціальної адаптації. Щодо віку – це можуть бути діти від 0 до 18 років. Як правило, для наставництва обирають дітей з 8 до 18 років. Діти у цьому віці краще розуміють, що наставник – це не майбутня мама чи опікун. Чи законно це? Так. Якщо раніше наставництво й існувало, то не в надто виражених формах та масштабах. Звісно, були небайдужі люди-волонтери, котрі навчали дітей-сиріт початків самостійного життя, того, чого не навчать в інтернаті. Однак, відбувалося це все на ентузіазмі та щирому бажанню допомогти. А з 8 вересня 2016 року діяльність наставників закріплена на законодавчому рівні, Верховна Рада України прийняла законопроект №4784 про внесення змін до закону "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо наставництва. Усі діти, які проживають в закладах інституційного догляду, інтернатах, центрах соціально-психологічної реабілітації та інших подібних дитячих будинках, за законом підлягають наставництву. Не входять сюди лише дитячі будинки сімейного типу. Тому що, це вже сімейна форма виховання, а не колективна. Чому це так важливо? Найчастіше "інтернатівцям" допомагають волонтери чи спонсори матеріально. Як правило, привозять одяг, цукерки, іграшки, організовують цілі шоу та свята. Ясна річ, це необхідно. Однак, для дітей в інтернатівських установах вкрай важливішою є психологічна підтримка та звичайні дружні відносин, те чого за гроші не купиш – спілкування, увага та прийняття, спільні ігри, можливість отримати пораду, вирішити проблему, бути захищеним. Багато дітей-сиріт, які проживають в інтернатах, з різних причин (здоров’я, старший вік, відсутність статусу сироти) не можуть бути всиновленими. У дітей старше п’яти років шанси знайти батьків різко знижуються. А бажаючих усиновити підлітка – одиниці. Це значно шкодить їх емоційному та душевному стану. Як результат, діти не підготовлені до самостійного життя, тому, більшість з них після виходу з інтернату ведуть асоціальний спосіб життя. Найбільша проблема полягає в тому, що ці діти залишаються надзвичайно самотніми, поряд з ними немає нікого, до кого б вони могли звернутися за допомогою. Чи треба дитину всиновлювати? Звичайно, найкраще місце для виховання дитини – це сім'я. Наставництво відмінно спрацює для тих, хто не має шансів на всиновлення. Це для дітей, які навряд чи будуть усиновлені. Наставнику рекомендують приїжджати в інтернат чи дитячий будинок до свого вихованця. Це може бути, наприклад, на вихідних – на одну-дві години. Згодом, як пара встановить довірливі стосунки, з вихованцем можна прогулятися, наприклад, в місті, парку, посидіти в кафе тощо. Однак залишати територію інтернату, пояснює Іордан, можна лише за згодою керівника закладу. Якщо ви стали наставником, і так сталося, що часу обмаль і немає можливості приїхати до дитини, як обіцяли – можна поспілкуватися по телефону або через скайп, а потім знову відновити особисті зустрічі. Як стати наставником? Потрібно подати заяву та необхідні документи в центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у своєму місті. Наступний крок – навчання на тренінгу для наставників (на який вас відправлять), де професійно готують до взаємодії з дитиною з інтернату. Опісля наставник отримує рекомендацію до певної категорії дітей. Скоріш за все, буде написано, що ця людина підходить для дівчинки такого то віку, можна (або не бажано) з особливими потребами. Якщо наставник уже має рекомендацію – звертається в заклад, який йому зручний по місцю проживання. В свою чергу, адміністрація закладу, повинна підготувати дітей до наставництва. Тобто, розповісти їм, що наставник – це не спонсор, не майбутній усиновлювач, не опікун. Дитина зі свого боку також дає згоду на наставництво. Після цього підписується трьохсторонній договір між директором закладу, наставником і центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Однак, якщо дитину переміщують в інший заклад і наставник планує продовжувати їздити до дитини, договір треба перепідписувати уже з новим директором цього закладу. Водночас, наставника підбирають до конкретної дитини, враховуючи так би мовити його "ресурси", чим він може бути корисним саме цьому вихованцю. Як побороти хвилювання майбутнім наставникам? Більшість людей, які хотіли б стати наставниками, турбують думки, як знайти час, що робити, якщо в дитини виникне надмірна прив’язаність або з якихось причин потрібно буде припинити спілкування. Боятися цього не варто, бо це – норма для наставництва. Разом з тим, на тренінгах наставника навчать як ставити межу в спілкуванні з дитиною. Наставник повинен коректно та правильно реагувати та пояснювати, що він не є мамою для вихованця й не хотів би, щоб його так називали. Він лише друг, який поруч, допомагає, підтримує і розвиває. Необхідно бути чесними з дітьми. До того ж, майбутній наставник має усвідомлювати, що він не планує найближчим часом переїжджати за кордон або змінювати в Україні місто свого проживання. Завершувати спілкування зі своїм вихованцем, треба правильно. Найкраще, це попередити декілька разів дитину про завершення спілкування, заздалегідь підібрати йому нового наставника (це вже завдання адміністрації установи і ЦСССДМ), також наставник може продовжувати спілкуватися з дитиною за допомогою телефону, скайпу або іншими способами. Якщо Ви бажаєте стати наставником дитини та дізнатися більше інформації, звертатись за адресою: м.Чернівці вул.Університетська, 20, тел.(0372) 552802 Чернівецький обласний центр соціальних служб.